мордувати
МОРДУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. Завдавати комусь фізичного болю або моральних страждань; мучити, катувати. Панів за те там мордовали [мордували] / жарили зо всіх боків, Що людям льготи не давали І ставили їх за скотів (Котл., І, 1952, 135); Нас мордують однакові муки. Гнітить душу однаковий жаль (Граб., І, 1959, 518); Писали в'язні: "Передайте на волю - нас мордував поручник Маєвський. Смерть катам!" (Козл., Ю. Крук, 1957, 406); // Не давати спокою; хвилювати, тривожити. - Мамо! Чуєте чи ні? Мамо! - Та чого тебе мордує лиха година? Ну, кажи, чого тобі? - витріщилась на нього мати, повернувшись од горщика (Вас., І, 1959, 326); // безос. Кирило не чув докорів. Красу природи і її спокій пив хтиво, як спраглий воду, без думки і без сумніву.. Зате по ночах його мордувало (Коцюб., II, 1955, 213).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мордую | мордуємо |
2 особа | мордуєш | мордуєте |
3 особа | мордує | мордують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мордуватиму | мордуватимемо |
2 особа | мордуватимеш | мордуватимете |
3 особа | мордуватиме | мордуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | мордував | мордували |
Жіночий рід | мордувала | |
Середній рід | мордувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мордуймо | |
2 особа | мордуй | мордуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | мордуючи | |
Минулий час | мордувавши |