мотнути
МОТНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до мотати 2, 3. Василь тільки рукою поведе або головою мотне, то вже Маруся і почервоніла (Кв.-Осн., II, 1956, 29); Раптом білка мотнула хвостиком і, опинившись на другім дереві, зникла у зелених вітах (Досв., Вибр., 1959, 47); Шинкарка мотнула з свитою в другу кімнату (Мирний, І, 1949, 257).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мотну | мотнемо |
2 особа | мотнеш | мотнете |
3 особа | мотне | мотнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | мотнув | мотнули |
Жіночий рід | мотнула | |
Середній рід | мотнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мотнімо | |
2 особа | мотни | мотніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | мотнувши |