мурава
МУРАВА, и, ж. Те саме, що моріг. Мабуть, ніхто не живе в тому палаці, бо й двір непрочищений, заріс густою муравою (Мирний, І, 1949, 178); І все щось він з того стриху скидав на землю і волік перед хату на мураву (Стеф., І, 1949, 112); Люба.. пройшла мимо корови, що лежала на мураві (Стельмах, І, 1962, 473).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мурава | мурави |
Родовий | мурави | мурав |
Давальний | мураві | муравам |
Знахідний | мураву | мурави |
Орудний | муравою | муравами |
Місцевий | на/у мураві | на/у муравах |
Кличний | мураво | мурави |