мюрид
МЮРИД, а, ч., іст. Послушник найвищого мусульманського наставника (шейха або імама). Мюриди-послушники зобов'язані були беззаперечно коритись своєму вищому наставникові - імаму (Іст. СРСР, II, 1957, 161).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мюрид | мюриди |
Родовий | мюрида | мюридів |
Давальний | мюридові, мюриду | мюридам |
Знахідний | мюрида | мюридів |
Орудний | мюридом | мюридами |
Місцевий | на/у мюриді, мюридові | на/у мюридах |
Кличний | мюриде | мюриди |