мізантроп
МІЗАНТРОП, а, ч. Той, хто ненавидить людей, цурається їх; людиноненависник. [Любов:] У татка був один знайомий, старий мізантроп..; я й тепер пам'ятаю той вовкуватий тон, яким він говорив: "всякий має право повіситись!" (Л. Укр., II, 1951, 14); Хто він, що править в цім злобнім безлюдді, Лютий відлюдник, нудний мізантроп? (Бажан, Роки, 1957, 203).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мізантроп | мізантропи |
Родовий | мізантропа | мізантропів |
Давальний | мізантропові, мізантропу | мізантропам |
Знахідний | мізантропа | мізантропів |
Орудний | мізантропом | мізантропами |
Місцевий | на/у мізантропі, мізантропові | на/у мізантропах |
Кличний | мізантропе | мізантропи |