мінорний
МІНОРНИЙ, а, е. 1. Стос. до мінору (у 1 знач.). Мінорний лад (соль-мінор) надає музиці відтінку ніжної жіночності, тендітності, якоїсь просвітленості барв (Укр. клас. опера, 1957, 17); Похиливсь [Мамай] у задумі, бренькнув стиха, взяв кілька мінорних акордів, а далі заграв, що само спливло зараз - "Повій, вітре, на Вкраїну"... (Головко, І, 1957, 301).
2. перен., розм. Смутний, журливий. Тужливі вигуки пернатих співців ночі цілком гармоніювали з мінорним настроєм кандидата геологічних наук (Дмит., Розлука, 1957, 100); Напівтемрява і журний спів настроювали глядачів на мінорний лад (Минко, Ясні зорі, 1951, 186).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | мінорний | мінорна | мінорне | мінорні |
Родовий | мінорного | мінорної | мінорного | мінорних |
Давальний | мінорному | мінорній | мінорному | мінорним |
Знахідний | мінорний, мінорного | мінорну | мінорне | мінорні, мінорних |
Орудний | мінорним | мінорною | мінорним | мінорними |
Місцевий | на/у мінорному, мінорнім | на/у мінорній | на/у мінорному, мінорнім | на/у мінорних |