реабілітований
РЕАБІЛІТОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до реабілітувати. [Віктор:] Ви?! Той самий?.. [Антін:] Той самий. Не бійтесь, я не втік з заслання. І навіть не амністований. Просто реабілітований (Лев., Нові п'єси, 1956, 102); // реабілітовано, безос. присудк. сл. Якось гімназист Зося, бешкетуючи.., ненароком влучив квачем у царський портрет. Бешкетника після батьківської випарки за добрий подарунок директорові гімназії було повністю реабілітовано (Речм., Весн. грози, 1961, 110).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | реабілітований | реабілітована | реабілітоване | реабілітовані |
Родовий | реабілітованого | реабілітованої | реабілітованого | реабілітованих |
Давальний | реабілітованому | реабілітованій | реабілітованому | реабілітованим |
Знахідний | реабілітований, реабілітованого | реабілітовану | реабілітоване | реабілітовані, реабілітованих |
Орудний | реабілітованим | реабілітованою | реабілітованим | реабілітованими |
Місцевий | на/у реабілітованому, реабілітованім | на/у реабілітованій | на/у реабілітованому, реабілітованім | на/у реабілітованих |