розвиднятися
РОЗВИДНЯТИСЯ, яється і РОЗВИДНЮВАТИСЯ, юється, недок., РОЗВИДНІТИСЯ, іється і діал. РОЗВИДНИТИСЯ, иться, док. 1. безос. Наставати, наближатися (про світанок); світати. Уже розвиднялось, як він вернувся додому (Мирний, І, 1949, 349); Розвиднювалося дуже помалу і пізно (Фр., VII, 1951, 425); Скоро розвиднилось. Яким пішов до сусіда прохати коней (Коцюб., І, 1955, 84); // Розсіюватися, зникати (про темряву). Сліпучо спалахнули смолянисті скіпки. В хаті розвиднілось (Збан., Єдина, 1959, 13); Коропов погасив світло - у вікнах вже добре розвиднілось (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 114).
2. Ставати світлішим, яснішим, краще видним. Наступної хвилини небо розвидняється, сонце блищить крізь прорвану хмару, і ніби й не було зовсім дощу (Ю. Янов., II, 1958, 59); Сонце вже зійшло, і околиця розвиднілася, заносилося на ясний, погожий день (Мак., Вибр., 1956, 496); - Почекай трохи! нехай гаразд розвидниться ніч (Н.-Лев., IV, 1956, 239); * Образно. Його насуплене жовтувате лице не розвиднювалось навіть тоді, як губи осміхались (Н.-Лев., II, 1956, 273).
3. перен. Ставати ясним, зрозумілим. - Я ще раз прошу вас, Катерино Карпівно, не зустрічаймося і не заговорюймо одне до одного, поки нам обом усе розвидниться (Кучер, Прощай.., 1957, 322); // безос. Настя продовжувала ходити до лікнепу. Все більше їй давалася та наука, все більше їй розвиднялося і все принаднішим ставав той чарівний світ, у який вона вступила (Речм., Весн. грози, 1961, 82); // безос. Ставати краще, легше (про поліпшення самопочуття, настрою і т. ін.). Невважаючи на всі розказані Іваном страхи, Соломії трохи розвиднілось (Коцюб., І, 1955, 382); Поділившись з Мотею своєю таємницею, вона ніби камінь з душі звалила, їй якось немов аж розвиднілося (Коз., Сальвія, 1959, 124).
@ Розвидняється (розвиднюється, розвиднілося, розвидниться і т. ін. ) в голові (в очах) кому - хтось починає (почав, почне) краще розуміти що-небудь. Тепер і решта косарів зрозуміла, до чого вів слово суворий запорожець, і вони загомоніли всі разом. Розвиднілося трохи і Веризі в голові (Панч, Гомон. Україна, 1954, 29); - Так от, щоб нам хоч трохи розвиднілося в очах, земство прислало дуже вченого чоловіка, пана Тугаєвича. Послухайте його і на вус намотайте, що воно, як, чому і до чого (Стельмах, І, 1962, 368); Світ (рідко у світі) [ніби] розвидняється (розвиднюється, розвиднілося, розвидниться і т. ін. ) кому - стає (стало, стане) кому-небудь краще, легше, веселіше. Здається, тепер би тільки жити та жити: світ бідноті розвидняється: права дають, землю ось нарізатимуть... (Гончар, II, 1959, 217); Коли ж у дім вертались діти, їй розвиднялося у світі Й цвіли надіями думки (Мас., Сорок.., 1957, 503); Звівсь дідусь, узяв ціпок, поковиляв за Горпиною, а Горпині вже й світ розвиднився (Л. Янов., І, 1959, 341).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розвидняюся | розвидняємося |
2 особа | розвидняєшся | розвидняєтеся |
3 особа | розвидняється | розвидняються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розвиднятимуся | розвиднятимемося |
2 особа | розвиднятимешся | розвиднятиметеся |
3 особа | розвиднятиметься | розвиднятимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розвиднявся | розвиднялися |
Жіночий рід | розвиднялася | |
Середній рід | розвиднялося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розвидняймося | |
2 особа | розвидняйся | розвидняйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | розвидняючись | |
Минулий час | розвиднявшись |