розвіяний
РОЗВІЯНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розвіяти. Про що Вам написать? Про дальній шум акацій, про білі пелюстки, розвіяні кругом?.. (Сос., II, 1958, 161); Ніби давній приємний спомин чи розвіяний часом сон: з Лозової Самійло Човен на Донбас ішов на сезон (Рудь, Дон. зорі, 1958, 22); Багато страшного і вже забутого могли б розповісти вони про свою молодість, розвіяну по петербурзьких казармах, по Сибіру, по сопках Маньчжурії, по океанах (Довж., І, 1958, 193); Спідничка, розвіяна в пурханні, та усмішка радісна, привітна - таке було перше враження, що залишила вона після себе (Гончар, Людина.., 1960, 42); // розвіяно, безос. присудк. сл. Млявість, повільність розвіяно вщент В нашім житті трудовому (С. Ол., Вибр., 1959, 98).
2. у знач. прикм. Який розійшовся, роз'їхався в різні місця, далеко один від одного (про всіх або багатьох). - Чотири роки з дозволу найяснішого я з своїми побратимами, збираю розвіяних по Дикому Полі братчиків (Добр., Очак. розмир, 1965, 17).
3. у знач. прикм., перен. Ні на чому не зосереджений. На хвилину він спинився біля каміна і стежив розвіяним поглядом за посивілими жаринами (Сміл., Пов. і опов., 1949, 65).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розвіяний | розвіяна | розвіяне | розвіяні |
Родовий | розвіяного | розвіяної | розвіяного | розвіяних |
Давальний | розвіяному | розвіяній | розвіяному | розвіяним |
Знахідний | розвіяний, розвіяного | розвіяну | розвіяне | розвіяні, розвіяних |
Орудний | розвіяним | розвіяною | розвіяним | розвіяними |
Місцевий | на/у розвіяному, розвіянім | на/у розвіяній | на/у розвіяному, розвіянім | на/у розвіяних |