розгукатися
РОЗГУКАТИСЯ1, ається, док., рідко. Розбушуватися, розігратися (про природу). Тою порою, що спінений Понт розгукався і плеще, Вчув і стривожився вельми Нептун, - що негода зірвалась (Зеров, Вибр., 1966, 224).
РОЗГУКАТИСЯ2, аюся, аєшся, док., рідко. Те саме, що розкричатися. Коняка злякалася крику й понесла, Ситник розгукався ще більше (Загреб., Диво, 1968, 77).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розгукаюся | розгукаємося |
2 особа | розгукаєшся | розгукаєтеся |
3 особа | розгукається | розгукаються |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розгукався | розгукалися |
Жіночий рід | розгукалася | |
Середній рід | розгукалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розгукаймося | |
2 особа | розгукайся | розгукайтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | розгукавшись |