розкріплений
РОЗКРІПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розкріпити.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розкріплений | розкріплена | розкріплене | розкріплені |
Родовий | розкріпленого | розкріпленої | розкріпленого | розкріплених |
Давальний | розкріпленому | розкріпленій | розкріпленому | розкріпленим |
Знахідний | розкріплений, розкріпленого | розкріплену | розкріплене | розкріплені, розкріплених |
Орудний | розкріпленим | розкріпленою | розкріпленим | розкріпленими |
Місцевий | на/у розкріпленому, розкріпленім | на/у розкріпленій | на/у розкріпленому, розкріпленім | на/у розкріплених |