розпорядливий
РОЗПОРЯДЛИВИЙ, а, е. Який уміло розпоряджається, керує ким-, чим-небудь.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розпорядливий | розпорядлива | розпорядливе | розпорядливі |
Родовий | розпорядливого | розпорядливої | розпорядливого | розпорядливих |
Давальний | розпорядливому | розпорядливій | розпорядливому | розпорядливим |
Знахідний | розпорядливий, розпорядливого | розпорядливу | розпорядливе | розпорядливі, розпорядливих |
Орудний | розпорядливим | розпорядливою | розпорядливим | розпорядливими |
Місцевий | на/у розпорядливому, розпорядливім | на/у розпорядливій | на/у розпорядливому, розпорядливім | на/у розпорядливих |