розсвіт
РОЗСВІТ, у, ч. Пора доби перед сходом сонця; світанок. У лютих битвах ми б'ємось недарма В гарячі ночі, в розсвіти глухі, Ненавидим важкі фашистські ярма, Катівські руки, підлі і лихі (Мал., II, 1956, 108); // Освітлення, забарвлення неба над горизонтом на світанку; ранкова зоря. Препишний розсвіт розгорявсь на всході [сході] (Фр., XIII, 1954, 175).
@ На розсвіті - рано вранці. На розсвіті добре спання, Хто не знає закохання (Чуб., V, 1874, 34).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розсвіт | розсвіти |
Родовий | розсвіту | розсвітів |
Давальний | розсвітові, розсвіту | розсвітам |
Знахідний | розсвіт | розсвіти |
Орудний | розсвітом | розсвітами |
Місцевий | на/у розсвіті | на/у розсвітах |
Кличний | розсвіте | розсвіти |