розтовкмачений
РОЗТОВКМАЧЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до розтовкмачити.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розтовкмачений | розтовкмачена | розтовкмачене | розтовкмачені |
Родовий | розтовкмаченого | розтовкмаченої | розтовкмаченого | розтовкмачених |
Давальний | розтовкмаченому | розтовкмаченій | розтовкмаченому | розтовкмаченим |
Знахідний | розтовкмачений, розтовкмаченого | розтовкмачену | розтовкмачене | розтовкмачені, розтовкмачених |
Орудний | розтовкмаченим | розтовкмаченою | розтовкмаченим | розтовкмаченими |
Місцевий | на/у розтовкмаченому, розтовкмаченім | на/у розтовкмаченій | на/у розтовкмаченому, розтовкмаченім | на/у розтовкмачених |