розірваність
РОЗІРВАНІСТЬ, ності, ж. 1. Стан за знач. розірваний 2 - 5.
2. Стан душевного розладу, розпачу. Коли для абстрактних гуманістів трагічна розірваність людини, наслідок непримиренних протиріч XX століття - прямо-таки всесвітній закон, то радянський письменник точно бачить класові причини, що ведуть до загибелі людини, вказує реальний вихід з трагічної спустошеності (Літ. Укр., 22.V 1962, 3).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розірваність | розірваності |
Родовий | розірваності, розірваности | розірваностей |
Давальний | розірваності | розірваностям |
Знахідний | розірваність | розірваності |
Орудний | розірваністю | розірваностями |
Місцевий | на/у розірваності | на/у розірваностях |
Кличний | розірваносте | розірваності |