рум'янок
РУМ'ЯНОК1, нку, ч. 1. розм. Те саме, що ромашка 1. Правлячи війям, Дмитро здає назад воли, і віз викочується на невелике, заросле моріжком і рум'янком подвір'я (Стельмах, II, 1962, 406); Пахло першими росами й рум'янком (Вільде, На порозі, 1955, 40).
2. діал. Ромен (у 2 знач.).
РУМ'ЯНОК2, нку, ч., розм., рідко. Те саме, що рум'янець 1. Ксеня набирала воду навмисне повільно, щоб трохи зійшов з обличчя рум'янок (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 64).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | рум'янок | рум'янки |
Родовий | рум'янку | рум'янків |
Давальний | рум'янкові, рум'янку | рум'янкам |
Знахідний | рум'янок | рум'янки |
Орудний | рум'янком | рум'янками |
Місцевий | на/у рум'янку | на/у рум'янках |
Кличний | рум'янку | рум'янки |
рум'янка
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | рум'янка | рум'янки |
Родовий | рум'янки | рум'янок |
Давальний | рум'янці | рум'янкам |
Знахідний | рум'янку | рум'янки |
Орудний | рум'янкою | рум'янками |
Місцевий | на/у рум'янці | на/у рум'янках |
Кличний | рум'янко | рум'янки |