рушійний
РУШІЙНИЙ, а, е. 1. Який приводить що-небудь у рух або керує рухом чогось. З давніх-давен людина навчилася використовувати водну енергію як рушійну силу (Наука.., 9, 1959, 13).
2. перен. Який спонукає до чого-небудь, сприяє росту, розвиткові чогось. Розуміння того, що особисте щастя залежить від щастя народу, є основою морально-політичної сили радянського суспільства, отже й рушійним чинником нашої поезії, нашого мистецтва (Рильський, III, 1956, 157).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | рушійний | рушійна | рушійне | рушійні |
Родовий | рушійного | рушійної | рушійного | рушійних |
Давальний | рушійному | рушійній | рушійному | рушійним |
Знахідний | рушійний, рушійного | рушійну | рушійне | рушійні, рушійних |
Орудний | рушійним | рушійною | рушійним | рушійними |
Місцевий | на/у рушійному, рушійнім | на/у рушійній | на/у рушійному, рушійнім | на/у рушійних |