різночинець
РІЗНОЧИНЕЦЬ, нця, ч. У Росії кінця XVIII - початку XIX ст. - інтелігент, який був вихідцем з різних станів, перев. з дрібних урядовців недворянського походження. Щодо нижчого шару громадянства, тобто середнього стану, воно поділилося в свою чергу на дуже багато родів і видів, між якими своєю більшістю посідають найвидніше місце так звані різночинці (Бєлін., Вибр. статті, 1948, 24); // У XIX ст. в Росії - прогресивно настроєний інтелігент недворянського походження. Падіння кріпосного права викликало появу різночинця, як головного, масового діяча і визвольного руху взагалі і демократичної, безцензурної преси зокрема (Ленін, 25, 1972, 91); В поемі «Бєлинский» [М. О. Некрасова] вперше в російській літературі показаний різночинець як справжній герой громадського життя, непримиренний викривач кріпосництва, сміливий провісник свобода (Літ. газ., 27.І 1955, 4).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | різночинець | різночинці |
Родовий | різночинця | різночинців |
Давальний | різночинцеві, різночинцю | різночинцям |
Знахідний | різночинця | різночинців |
Орудний | різночинцем | різночинцями |
Місцевий | на/у різночинці, різночинцеві | на/у різночинцях |
Кличний | різночинцю | різночинці |