чимчикувати
ЧИМЧИКУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. 1. Іти швидко, поспішно, часто ступаючи. Попід тином біжить мати Свою дочку переймати:- Вернись,- каже,- чи не чуєш? Куди ж це ти чимчикуєш? (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 31); Люде, стрічаючись з бабою, аж дивувались, чого це завсіди поважна Зінька так швидко чимчикує вздовж улиці (Н.-Лев., VI, 1966, 327); Моріг зелений перерізується посередині биндочкою - стежкою, по котрій чимчикують ноги молодиць, дівчат, чоловіків, поспішаючи у місто на базарний день (Коцюб., І, 1955, 458); - Поспішаю оце до тебе, а мені зустрічається дід-мороз. - Куди чимчикуєш?- питає він (Гур., Новели, 1951, 48).
2. Іти (перев. повільно); плестися. Над шляхом густим димом Курява знялася. У тій куряві похила Стомлена ватага З заробітків чимчикує... (Манж., Тв., 1955, 43); - Я теж на Красилівку чимчикую. Якщо хочете, підемо разом (Коп., Подарунок, 1956, 21); Дворічне дівча чимчикувало за матір'ю, невідступно тримаючись парканів, будинків понад тротуаром (Ле, Опов. та нариси, 1950, 264); Шлях стелився перед нею далеко-далеко. Мов чимчикувала молодиця аж у самий Прибалтійськ (Дмит., Обпалені.., 1962, 230); Він.. чимчикував кудись широким кроком із незалежним виглядом (Ткач, Жди.., 1959, 77); *Образно. За ним чимчикував придушений Юсипів голос, що зіллявся з ворохканням жаб (Черемш., Вибр., 1952, 58).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чимчикую | чимчикуємо |
2 особа | чимчикуєш | чимчикуєте |
3 особа | чимчикує | чимчикують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чимчикуватиму | чимчикуватимемо |
2 особа | чимчикуватимеш | чимчикуватимете |
3 особа | чимчикуватиме | чимчикуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | чимчикував | чимчикували |
Жіночий рід | чимчикувала | |
Середній рід | чимчикувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чимчикуймо | |
2 особа | чимчикуй | чимчикуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | чимчикуючи | |
Минулий час | чимчикувавши |