чужомовний
ЧУЖОМОВНИЙ, а, е. Стос. до чужої мови; іномовний. Поки, збираючи золота й всякого скарбу багато, Із кораблями блукав Менелай між людей чужомовних, Дома тим часом Егіст свій злочин великий замислив: Сина Атрея убив (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 65); Переклади чужомовних творів, чи то літературних, чи наукових, для кожного народу являються важним культурним чинником (Фр., XVI, 1955, 397); Що тепер жодна літературна мова не може обійтися без чужомовних слів, навряд чи й треба доводити (Сам., II, 1958, 371); Розбурханий чужомовний лемент заповнює вулицю (Гончар, Партиз. іскра, 1958, 16).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | чужомовний | чужомовна | чужомовне | чужомовні |
Родовий | чужомовного | чужомовної | чужомовного | чужомовних |
Давальний | чужомовному | чужомовній | чужомовному | чужомовним |
Знахідний | чужомовний, чужомовного | чужомовну | чужомовне | чужомовні, чужомовних |
Орудний | чужомовним | чужомовною | чужомовним | чужомовними |
Місцевий | на/у чужомовному, чужомовнім | на/у чужомовній | на/у чужомовному, чужомовнім | на/у чужомовних |