чіпко
ЧІПКО. Присл. до чіпкий. Не встигла Тоня й схаменутись, як Віталій уже чіпко подряпався вгору і вгору по стрімкій щоглі, по обламках трапа на ній (Гончар, Тронка, 1963, 241); Іван присідає, втягує голову в плечі, чіпко тримаючись за гілля, дивиться вгору (Кол., Терен.., 1959, 10); Солдат, мов ведмідь, чіпко повз по землі... (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 259); * Образно. Слова старої матері вростали в її свідомість швидко і чіпко, як ті зерна, що падають в розпушений, прогрітий сонцем ґрунт (Ряб., Жайворонки, 1957, 171).