полівити
ПОЛІВИТИ, влю, виш; мн. полівлять; док. 1. неперех. Їдучи, йдучи, відхилитися ліворуч. * Образно. - Скоро лиш одною ногою полівиш, щоб зійти на пагубну дорогу, ого, вже тебе той терен [сумління] зашпигає, і ослабить, і заглушить твою лиху силу (Фр., IV, 1950, 397).
2. перех. Спрямувати щось ліворуч. Полівити поводи.
3. неперех., безос., кому, діал. Полегшати. Йому полівило (Сл. Гр.).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | полівлю | полівимо |
2 особа | полівиш | полівите |
3 особа | полівить | полівлять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | полівив | полівили |
Жіночий рід | полівила | |
Середній рід | полівило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | полівімо | |
2 особа | поліви | полівіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | полівивши |