берендеї
БЕРЕНДЕЇ, -їв, мн. Тюркське кочове плем'я в південноруських степах в 11 – 12-го ст.; з початку 12-го ст. разом з тюрками та печенігами селились на півдні Київського і Переяславського князівств; після монголо-татарської навали (13-е ст.) берендеї поступово асимілювались з основним кочовим населенням Золотої Орди.