враждати
ВРАЖДАТИ, аю, аєш і ВРАЖДУВАТИ, ую, уєш, недок., на кого і без додатка, розм., рідко. Гніватися, сердитися, гудити. Перш повипитував [справник] тих, що враждали на Тихона, і того чоловічка, що записував Тихонові забор [забір] хліба (Кв.-Осн., II, 1956, 140); Ой не враждуйте, вороженьки, на мене (Сл. Гр.); - Ти гаразд умієш враждувати (Л. Янов., I, 1959, 56).