ВРИСТЬ (УРИСТЬ), присл. Те саме, що риссю. Ішли танкісти, мчалася кіннота.. Кіннота - вристь! Пілоти - в небеса! (Мал., І, 1956, 157); [Головнокомандувач:] Ось вістовник біжить із гір уристь; Якби він нам приніс хорошу вість! (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 405).