виховання
ВИХОВАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. виховувати1, виховати1. Добре, що хоч довелося Вам з сім'єю укупі проживати: це задля виховання дітвори найголовніша потреба (Мирний, V, 1955, 403); Радянське суспільство досягло великих успіхів у соціалістичному вихованні мас, у формуванні активних будівників соціалізму (Програма КПРС, 1961, 101); Він [Саїд Алі] має не тільки розум, відточений життям, партійним вихованням, він має силу волі, щоб вчасно виправити легковажну поведінку (Ле, Міжгір'я, 1953, 17).
2. Сукупність знань, культурних навиків, поглядів, що становлять загальний рівень духовного розвитку людини і є наслідком систематичного впливу, навчання. - Ну, то вона [Зоня], можна сказати, ..має досконале виховання (Л. Укр., III, 1952, 646); Данко не забуває про своє добре виховання навіть в цьому перехресному вогні Дарчиних питань (Вільде, Повнол. діти, 1960, 166).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | виховання | виховання |
Родовий | виховання | виховань |
Давальний | вихованню | вихованням |
Знахідний | виховання | виховання |
Орудний | вихованням | вихованнями |
Місцевий | на/у вихованні | на/у вихованнях |
Кличний | виховання | виховання |