гаякол
ГАЯКОЛ, -а, ч., хім. Безбарвні, з сильним своєрідним запахом, які легко плавляться, кристали монометилового ефіру пірокатехіну; застосовується для синтезу запашних речовин - ваніліну, евгенолу, санталідолу і лікарських препаратів (напр., папаверину).