згинати
ЗГИНАТИ, аю, аєш, недок., ЗІГНУТИ і розм. ЗОГНУТИ, ну, неш, док., перех. 1. Гнучи, надавати чому-небудь форми дуги чи зигзага або складати під кутом. Дерево гнуте можна на кермове колесо згинати або на луки брати - летітиме стріла як треба (Ю. Янов., II, 1958, 126); Савелій згинав у руках підкову (Шиян, Вибр., 1947, 19); - Як понапивалися, так зігнули урядникові шаблю і картуза к лихій годині закинули. А що нам? Ми - новобранці (Тют., Вир, 1964, 50); * Образно. Поїзд оминув головну станцію Запоріжжя і, зігнувши гадючкою довгу валку вагонів, щосили подався ліворуч (Досв., Вибр., 1959, 398); // Нахиляти, нагинати (рослини). Налиті ягідки зелено-прозорого плоду, притиснувшись одна до одної важкими гронами, звисали з віт, низько згинаючи їх (Досв., Вибр., 1959, 422); Згинає колосся вусате вага золотого зерна (Сос., Зел. світ, 1949, 69).
2. Складати під кутом у суглобі (кінцівки); нагинати, вигинати (шию, спину і т. ін.). Стогнучи згинали [хлопці та дівчата] плечі і накладали на себе дерев'яний прилад до ношення цегли (Фр., V, 1951, 292); Жан щупав грубою палкою поміст і ледве згинав коліна, застиглий і негнучкий в своїй сліпоті (Коцюб., II, 1955, 385); Кінь став дибки, граціозно зігнувши шию (Н.-Лев., III, 1956, 134); Марко зігнув руку. Хлопці почали обмацувати м'язи на руці (Коп., Вибр., 1953, 451); // Згорблювати. - Старий [дідусь] уже. Сили не ті. А все ще не вірить, що роки його згинають (Руд., Вітер.., 1958, 122); Та й сама постать, хоч трохи і згорблена, говорила, що недаром вона згорбилася, що пройшли десятки десятків літ, поки її загнули хоч так (Мирний, І, 1954, 165); // рідко. Нахиляти (голову). Задерши хвіст і зігнувши голову, вона [корова] чвалом пустилася на город Панаса (Коцюб., І, 1955, 443).
3. перен. Перемагати, долати кого-небудь. Ідуть бійці, що в тридцять шостім Спливали кров'ю на траві, Яких зігнуть, убить - не просто: Вони - в бою, вони - живі (Гірник, Сонце.., 1958,112); - Тебе, Устино, ні горе не зігнуло, ні старість не здолала, якою була, такою й лишилася (Чорн., Визвол. земля, 1959, 50); // Підкоряти своїй волі, робити покірним, дисциплінованим. - Так, кажеш, порядочки наводить [Білогруді] - Сержант тільки натужно сопів.- Зачекай, ще не так зігне вас! (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 158).
@ Зігнути у баранячий ріг див. баранячий; Згинати (зігнути) в дугу (в три дуги, в три погибелі і т. ін. ); а) дуже низько нахиляти, скорчувати. - Як вдарить блискавка з-за хмар, Вона твій стовбур в три дуги зігне! (Іванович, Перебендя.., 1960,95); Улянка.. бігла з повним кошиком, згинаючи в три погибелі недолугу постать (Л. Укр., III, 1952, 664); б) суворістю, утисками примушувати скорятися. - І саме тоді, коли сваволя панів, здавалося, досягла мети - зігнула українців у дугу і поховала їх думи про волю, тут, на березі Гнилої Липи, спалахнула іскра надії (Колг. Укр., 12, 1957, 17); Згинати (зігнути) коліна див. коліно; Згинати (зігнути) спину (хребет, шию і т. ін. ): а) важко працювати. Винороби, що згинати В полі мусили хребти, На щорічне графське свято Хоч-не-хоч, а мали йти (Перв., II, 1958, 141); б) (перед ким) виявляти покірність; запобігати перед ким-небудь. А хто жадав собі за смак Згинати спину перед сильним (Щог., Поезії, 1958, 440).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | згинаю | згинаємо |
2 особа | згинаєш | згинаєте |
3 особа | згинає | згинають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | згинатиму | згинатимемо |
2 особа | згинатимеш | згинатимете |
3 особа | згинатиме | згинатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | згинав | згинали |
Жіночий рід | згинала | |
Середній рід | згинало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | згинаймо | |
2 особа | згинай | згинайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | згинаючи | |
Минулий час | згинавши |