йогачара
ЙОГАЧАРА, -и, ж. Течія буддизму махаяни, яка базується на засадах абсолютного ідеалізму; виникла в Індії приблизно у 2-му ст., а її розквіт відбувся у 4 – 5-му століттях і був пов'язаний з іменами видатних буддійських братів-мислителів Асанги та Васубандху; філософською основою вчення йогачари є заперечення реальності зовнішнього світу; ця реальність – суть образи, які можна отримати навіть у процесі медитації.
йогачар
ЙОГАЧАР, -а, ч. Див. йогачари.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | йогачар | йогачарі |
Родовий | йогачара | йогачарів |
Давальний | йогачареві, йогачару | йогачарам |
Знахідний | йогачара | йогачарів |
Орудний | йогачарем | йогачарами |
Місцевий | на/у йогачарі, йогачару, йогачареві | на/у йогачарах |
Кличний | йогачару | йогачарі |