калу
КАЛУ, невідм., ч. Популярний у жителів Сейшельських островів кокосовий сік, що перебродив; нагадує молоде вино.
кал
КАЛ, у, ч. 1. Рештки перетравленої їжі, що їх викидає кишечник назовні. При заразних кишкових захворюваннях збудники виділяються через нижню частину кишечника, тобто з калом, при черевному тифі - ще й через сечу (Підручник дезинф., 1953, 36).
2. розм. Бруд, болото, грязь. Земля взялась од крові калом (Котл., І, 1952, 227); Ноги у їх [них] були чорні, в калу, як і ноги їх скотини (Мирний, І, 1954, 318).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кал | кали |
Родовий | калу | калів |
Давальний | калові, калу | калам |
Знахідний | кал | кали |
Орудний | калом | калами |
Місцевий | на/у калі | на/у калах |
Кличний | кале | кали |
кала
КАЛА2, -и, ж., архіт. 1. За часів Середньовіччя – фортечна споруда у містах Сходу. 2. Мурована бойова башта на Кавказі. 3. У гірських районах Афганістану – тип житла у вигляді багатосімейної укріпленої садиби. 4. Міфічний персонаж в образі морського чудовиська з головою слона, який був популярний в монументальному мистецтві Кампучії.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кала | кали |
Родовий | кали | кал |
Давальний | калі | калам |
Знахідний | калу | кали |
Орудний | калою | калами |
Місцевий | на/у калі | на/у калах |
Кличний | кало | кали |