ніндзюцу
НІНДЗЮЦУ, невідм., с. Японське таємне кланове бойове мистецтво, що містить у собі комплекси знань і вмінь по здійсненню диверсій і терору, методи проведення партизанських операцій, розвідку з використанням всіх способів добування й аналізу інформації, а також систему стратегічного керування політичною обстановкою (організація невдоволення громадської думки, політичні провокації, підбурювання й особиста участь у заколотах і т.п.); ніндзюцу вчить, що не можна досягти стану абсолютної безпеки; усяка дія порушує вже існуючу у світі гармонію, тим самим викликає опір, породжує дію у відповідь, що тим сильніша й небезпечніша, чим сильніше порушується встановлений баланс; вихід полягає в тому, щоб добре розуміти, у чому порушується гармонія і вміти мінімізувати небажані наслідки; в основі вчення всіх шкіл ніндзюцу лежали три взаємозалежні блоки навичок і вмінь, які разом утворювали гнучку систему протистояння будь-якій мислимій небезпеці; перший блок навичок можна охарактеризувати як мистецтво використання навколишнього оточення й спеціальних пристосувань для перемоги над супротивником; сюди входило розпізнавання слідів і приховане пересування, маскування й подолання перешкод, пристрої засідок і обман почуттів супротивника; мета тренінгу полягала в злитті зі світом за допомогою підкорення 5-и основних стихій – Землі, Води, Дерева, Вогню й Металу; воїн, що досяг такого злиття, ставав невидимим і недосяжним для супротивника, а мистецтво носило збірну назву тон-дзюцу – зникнення шляхом наслідування; другий блок – мистецтво боротьби з озброєним і беззбройним супротивником; до цього блоку входять два основних розділи: тань-дзюцу – мистецтво володіння тілом і бу-дзюцу – робота зі зброєю; третій блок умінь присвячений мобілізації внутрішніх ресурсів організму на основі так званих «змінених станів свідомості», що досягаються за рахунок спеціального психотренінгу.