нари
НАРИ, нар, мн. Настил, поміст або якийсь пристрій для спання (перев. з дерев'яних дощок), що міститься на певній відстані від підлоги. Після прогулянки Остап Тур сідав на краю нар, на долівку спускав довгі ноги, а руки клав на сухі коліна (Чорн., Визвол. земля, 1959, 98); По обох боках коридора тягнулися триповерхові дерев'яні нари, розділені вузькими проходами (Хижняк, Тамара, 1959, 174); Він іде під охороною до своєї камери, і падає на полотняні нари (Стельмах, II, 1962,. 227).
нар
НАР, -а, ч. Гібрид від схрещування одногорбого і двогорбого верблюдів – дромедара з бактріаном; має на спині два невисоких і злитих в один горби.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | нар | нари |
Родовий | нара | нарів |
Давальний | нарові, нару | нарам |
Знахідний | нара | нарів |
Орудний | наром | нарами |
Місцевий | на/у нарі, нарові | на/у нарах |
Кличний | наре | нари |