наріст
НАРІСТ, наросту, ч. 1. Хвороблива пухлина, ненормальне потовщення якої-небудь частини організму людини, тварини, рослини. Батько витирає об ковальський фартух порепані, в крем'янистих наростах мозолів руки (Руд., Остання шабля, 1959,17); Загуділи дуплаві липи. Їхня потріскана, з наростами кора схожа на старі соти (Стельмах, І, 1962, 259); Наприкінці літа на листках дуба з'являються кулясті нарости (Лікар. рослини, 1958, 100); * Образно. Монополістична буржуазія є непотрібним наростом на суспільному організмі, зайвою для процесу виробництва (Програма КПРС, 1961. 26); * У порівн. Хочеться скоріше завершить Все розпочате, що болить, як наріст, В чуткій душі (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 90).
2. Те, що наросло, нашарувалося, утворилося на поверхні чого-небудь. Вони обоє минають розкішну чашу басейну, посеред якої на снігу замерзає окільцьована чавунна змія. Влітку з її пащі високо підіймається водограй, а тепер її забили нарости криги (Стельмах, І, 1962. 296); Розглядаючи поверхню металевих електродів.., можна виявити, що на аноді утворюється заглибина, а на катоді - наріст (Курс фізики, III, 1956, 133).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | наріст | нарости |
Родовий | наросту | наростів |
Давальний | наростові, наросту | наростам |
Знахідний | наріст | нарости |
Орудний | наростом | наростами |
Місцевий | на/у нарості | на/у наростах |
Кличний | наросте | нарости |
наростити
НАРОСТИТИ див. нарощувати.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | нарощу | наростимо |
2 особа | наростиш | наростите |
3 особа | наростить | наростять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | наростив | наростили |
Жіночий рід | наростила | |
Середній рід | наростило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наростімо | |
2 особа | нарости | наростіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | наростивши |