новоявленйй
НОВОЯВЛЕНЙЙ, а, е. 1. церк. Який недавно з'явився. Сусідки його, як він зрозумів з їхньої розмови, їхали в столицю на поклоніння до новоявленого чудотворця (Бурл., Напередодні, 1956, 41).
2. ірон. Який недавно або тільки що приступив до роботи, з'явився, виник. Новоявлений тренер глянув на хлопця, наче вперше оце побачив (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 138); Дерев'янко, немов сподіваючись від новоявленого агронома якоїсь каверзи, відступився (Логв., Літа.., 1960, 45); Новоявлені "ізми", особливо формалізм і натуралізм, вони [К. Маркс і Ф. Енгельс] розглядали як вираз зубожіння, початок занепаду буржуазної культури (Рад. літ-во, 3, 1964, 25).