нью-ейдж
НЬЮ-ЕЙДЖ, -а, ч. Рух у культурі, релігії, філософії, науці, що виник у 20-му ст. і охопив в першу чергу західні країни; цей рух характеризується: зростанням значення індивідуального світосприйняття в духовних шуканнях; змішанням різнорідних культурних, релігійних і наукових традицій; масовістю популяризації знань і технологій, які ще не сформувалися.
НЬЮ-ЕЙДЖ, -а, ч. 1. Рух у культурі, релігії, філософії, науці, що виник у 20-му ст. і охопив в першу чергу західні країни; цей рух характеризується: зростанням значення індивідуального світосприйняття в духовних пошуках; змішанням різнорідних культурних, релігійних і наукових традицій; масовістю популяризації знань і технологій, які ще не сформувалися; нью-ейдж проявляється в різних видах діяльності, зокрема в: модернізації релігій, створенні нових релігій, створенні синкретичних філософських течій; медичній і навколомедичній діяльності; технологіях оздоровлення, гімнастики, єдиноборств, програм фізичного відновлення організму; організації медитацій, тренінгів і програм відновлення душевного здоров'я; у художній та популярній літературі, музиці та піснях, образотворчому мистецтві й естетиці, фільмах; науковій, навколонауковій і прикладній діяльності. 2. муз. Напрям у музиці, для якого характерна деяка медитативність та прогресивність водночас, поєднання новітньої синтезованої електронної музики з етнічною; як жанр з'явився у 1960-70 рр. як наслідок імпровізацій джазових та рок-виконавців.