однополчани
ОДНОПОЛЧАНИ, чан, мн. (одн. однополчанин, а, ч .; рідко однополчанка, и, ж. ). Ті, які служать або служили в одному полку. Маковей, набивши патронами ріжки, лежав біля самої бровки асфальту поруч з Хаєцьким та іншими однополчанами (Гончар, III, 1959, 447); Однополчанине, згадай тепло воронезької зали, де нам Платонов і Гайдай дуети Лисенка співали (Уп., Вірші.., 1957, 163).
однополчанин
ОДНОПОЛЧАНИН див. однополчани.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | однополчанин | однополчани |
Родовий | однополчанина | однополчан |
Давальний | однополчанинові, однополчанину | однополчанам |
Знахідний | однополчанина | однополчан |
Орудний | однополчанином | однополчанами |
Місцевий | на/у однополчанині, однополчанинові | на/у однополчанах |
Кличний | однополчанине | однополчани |