ордалії
ОРДАЛІЇ, -ій, мн. Найстаріший тип судочинства у вигляді покладання на вирок Божий чи сил природи, з вірою, що надприродне втручання визначить винного і врятує невинного; здійснювався за браком інших доказових засобів, або якщо вони не дали наслідків; до найпоширеніших форм «суду Божого» належали двобій на палицях або мечах, жереб і ордалії у вузькому значенні – проба водою, окропом, вогнем чи залізом; людина визнавалася невинною, якщо вона могла без ушкоджень пройти через вогонь, по розпеченому залізу або перенести його в руках; витягнути з окропу якусь річ; після вкинення зв'язаним у воду почати тонути (вода – чиста стихія не приймає злочинця).
ордалія
ОРДАЛІЯ, ї, ж. Середньовічний спосіб встановлення винуватості людини т. зв. судом божим (випробуванням вогнем, водою, розжареним залізом і т. ін.).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ордалія | ордалії |
Родовий | ордалії | ордалій |
Давальний | ордалії | ордаліям |
Знахідний | ордалію | ордалії |
Орудний | ордалією | ордаліями |
Місцевий | на/у ордалії | на/у ордаліях |
Кличний | ордаліє | ордалії |