оступати
ОСТУПАТИ, аю, аєш, недок., ОСТУПИТИ, туплю, тупиш; мн. оступлять; док., перех., розм. Те саме, що обступати. Він був середній на зріст і завжди дивувався, коли велетні-сини оступали його, мов бір (Ю. Янов., II, 1958, 176); Король-змій город оступив - ну що ти йому скажеш? (Тич., І, 1957, 85); Маленьку хату оступили кругом високі ясени (Вас., II, 1959, 280); Мов за подушне, оступили Оце мене на чужині Нудьга і осінь (Шевч., II, 1963, 107); Злодійкувате життя не по душі самому запеклому злодієві. І в такого іноді бувають часи, що оступлять його добрі думки (Мирний, І, 1949, 262).