отощати
ОТОЩАТИ, аю, аєш, док., розм., рідко. 1. Дуже схуднути, знесилити від недоїдання. - А котрі воли отощали, То ті марно пропали (Чуб., V, 1874, 1058).
2. Зголодніти, охляти. У горлі пересохло! не ївши отощала [Ївга], ноги потомились, а лихо й біда на думці усе як тут (Кв.-Осн., II, 1956, 273); - Я так отощав, не ївши зранку, що й радуватись не здужаю (П. Куліш, Вибр., 1969, 89).