оріон
ОРІОН, -а, ч. 1. У давньогрецькій міфології – красень-велетень, мисливець, син Посейдона; Оріон був мисливцем у блискучому спорядженні, з мечем і мідною булавою в руках; на полюванні його супроводжував небесний пес Сиріус. 2. Сузір'я в екваторіальній смузі неба.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | Оріон | Оріони |
Родовий | Оріона | Оріонів |
Давальний | Оріонові, Оріону | Оріонам |
Знахідний | Оріона | Оріонів |
Орудний | Оріоном | Оріонами |
Місцевий | на/у Оріоні, Оріонові | на/у Оріонах |
Кличний | Оріоне | Оріони |