ПІВОКО, а, с., заст. Півштоф. Староста з шинку післав його до Гната, і він біг, як навіжений, бо в корчмі чекав його чоловік з півоком (Коцюб., І, 1955, 34); - Завтра, чоловіче добрий, буде сало, а до сала й сяке-таке півоко знайдемо, щоб запаморочити собі мізки (Стельмах, І, 1962, 236).