поліщуки
ПОЛІЩУКИ, ів, мн. (одн. поліщук, а, ч.; поліщучка, и, ж. ). Жителі або уродженці Полісся. На українських заводах з'явились безщасні поліщуки, чи, як звуть їх на Україні, литвини (Н.-Лев., II, 1956, 95); Поліщуки займалися звіроловством, бортництвом, риболовлею, свято зберігали древні слов'янські звичаї (Наука.., 8, 1969, 15); Шофер Микола, маленький, худорлявий, бистроокий чернігівець, типовий поліщук, не може втриматися від сміху (Загреб., Шепіт, 1966, 305); В поліщучки Ганни одразу ожили дитячі спогади, поліські походи по гриби (Коз., Сальвія, 1959, 39); У гуцулки.. багатобарвні строкаті тканини.. У поліщучки - більш стримана гама, в якій домінує червоно-вишневий колір (Нар. тв. та етн., 4, 1968, 13).
поліщук
ПОЛІЩУК див. поліщуки.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | поліщук | поліщуки |
Родовий | поліщука | поліщуків |
Давальний | поліщукові, поліщуку | поліщукам |
Знахідний | поліщука | поліщуків |
Орудний | поліщуком | поліщуками |
Місцевий | на/у поліщуку, поліщукові | на/у поліщуках |
Кличний | поліщуче | поліщуки |