помори
ПОМОРИ, ів, мн. (одн. помор, а, ч.; поморка, и, ж. ). Етнографічна група росіян, що живе на узбережжі Білого та Баренцового морів. Помори - спадкоємці новгородців, що оселилися на узбережжі Льодовитого океану, вміли плавати у складних умовах Півночі (Знання.., 2, 1970, 11); - Сьогодні ми наш урок присвятимо великому російському помору Михайлу Васильовичу Ломоносову, - сказала вона (Бурл., Напередодні, 1956, 62).
помір
ПОМІР, мору, ч., заст., розм. Численне вимирання внаслідок епідемії. Почистішало повітря: зараз перестав помір на людях (Н.-Лев., IV, 1956, 38); Перша велика епідемія, що її зафіксовано в історії, стосується помору ассірійського війська, яке у 712 році до нашої ери облягало Єрусалим (Наука.., 7, 1966, 32).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | помір | помори |
Родовий | помору | поморів |
Давальний | поморові, помору | поморам |
Знахідний | помір | помори |
Орудний | помором | поморами |
Місцевий | на/у поморі | на/у поморах |
Кличний | поморе | помори |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | помір | поміри |
Родовий | поміру | помірів |
Давальний | помірові, поміру | помірам |
Знахідний | помір | поміри |
Орудний | поміром | помірами |
Місцевий | на/у помірі | на/у помірах |
Кличний | поміре | поміри |
помор
ПОМОР див. помори.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | помор | помори |
Родовий | помора | поморів |
Давальний | поморові, помору | поморам |
Знахідний | помора | поморів |
Орудний | помором | поморами |
Місцевий | на/у поморі, поморові | на/у поморах |
Кличний | поморе | помори |
поморити
ПОМОРИТИ, морю, мориш, док., перех. 1. Заморити (у 1 знач.) всіх або багатьох. Де взялася на людей морія [мор], Поморила дев'ять братів милих, Зосталася.. ненька (Перв., Слов. балади, 1946, 61); // рідко. Отруїти всіх або багатьох. Пеклись тут [у пеклі] гарні молодиці.., Що замуж [заміж] за старих ходили І мишаком їх поморили (Котл., І, 1952, 140).
2. перен., розм. Довести до виснаження, знемоги усіх або багатьох. Щоб не поморити голодом сім'ї, Млинковський пускавсь на хитрощі; виїжджав найнятими кіньми з дому до першого села, просив у батюшки усякої харчі (Н.-Лев., III, 1956, 183).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поморю | поморимо |
2 особа | помориш | поморите |
3 особа | поморить | поморять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поморив | поморили |
Жіночий рід | поморила | |
Середній рід | поморило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поморімо | |
2 особа | помори | поморіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поморивши |