пощаститися
ПОЩАСТИТИСЯ, иться, док., безос., кому, рідко. Те саме, що пощастити. Торік повертався я з Деркачівського ярмарку, і так мені тим разом пощастилося, що я і своє добро спродав, і покупив, що мені треба, поцінно (Вовчок, VI, 1956, 292); Тепер бігай із тою табличкою доти, аж доки не пощаститься спіймати другого такого (Март., Тв., 1954, 459).