проколка
ПРОКОЛКА, и, ж., рідко. 1. Дія за знач. проколоти, проколювати 1.
2. архл. Знаряддя з гострим кінцем, яким проколюють що-небудь. В людей пізнього давньокам'яного віку з'являються вже різні знаряддя з кременю, кістки і рогу - скребачки, проколки, голки (Іст. СРСР, І, 1957, 6); Славиться історичними пам'ятками чернігівська земля .. Тут знайдено предмети з крейдяного кременю : ножеподібні пластинки,.. наконечники стріл, проколки, різці (Рад. Укр., 14.VII 1965, 4).