проханий
ПРОХАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до прохати. Проханим конем не наробишся (Укр.. присл.., 1963, 264); Зайві люди розійшлися; прохані на обід увійшли в млин (Н.-Лев., IV, 1956, 101); // прохано, безос. присудк. сл. Її не прохано на сватання. «Мабуть, тим, що я живу на віру» , - подумала вона (Коцюб., І, 1955, 58).
Проханий гість - те саме, що Прошений гість (див. прошений). Убогих з усяких країн Зараз до себе покликує він .. От назбиралися прохані гості (Граб., І, 1959, 240); Проханий обід - те саме, що Званий обід (див. званий); Проханий хліб (шматок); Прохані гроші, заст . - милостиня. - Гірко мені проханий хліб їсти (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 38); Проханий шматок горло дере (Укр.. присл.., 1963, 308); [Кирило:] Прийшлося [Харкові] старцем умерти... на прохані гроші поховали... (Мирний, V, 1955, 142).
2. у знач. прикм., розм. Якого доводиться довго просити зробити що-небудь, запрошувати кудись; прошений. Вона дуже церемонилась і була прохана (Н.-Лев., II, 1956, 279); - Прочитав би щось , - приставав Микола . - Не ламайся, я не люблю проханих. Ну, давай свою лірику (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 277).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | проханий | прохана | прохане | прохані |
Родовий | проханого | проханої | проханого | проханих |
Давальний | проханому | проханій | проханому | проханим |
Знахідний | проханий, проханого | прохану | прохане | прохані, проханих |
Орудний | проханим | проханою | проханим | проханими |
Місцевий | на/у проханому, проханім | на/у проханій | на/у проханому, проханім | на/у проханих |