рецептори
РЕЦЕПТОРИ, -ів, мн., фізіол. Кінцеві утвори чутливих нервових волокон у більшості тварин і людини, які сприймають подразнення і перетворюють енергію подразнення на нервове збудження; органи чуття; усі рецептори поділяють на дві великі групи: зовнішні і внутрішні; до зовнішніх належать: слухова, зорові, нюхові, смакові, дотикові; до внутрішніх – рецептори внутрішніх органів та опорно-рухового апарату; також рецептори поділяють на дистантні – ті, що отримують інформацію на певній відстані від джерела подразнення (зорові, слухові, нюхові) та контактні, які збуджуються лише за безпосереднього контакту подразника з ними (дотикові). <> Клітинні рецептори – ділянки клітинної оболонки, молекулярна структура яких характеризується вибірковою спорідненістю до деяких речовин, здатністю вступати з ними в хімічну взаємодію.
рецептор
РЕЦЕПТОР, а, ч., фізл. Кінцевий утвір чутливих нервових волокон, який сприймає подразнення; орган чуття. Всякий аналізатор складається з трьох частин: органу чуття (рецептора ), доцентрових нервів і відповідних ділянок мозку (Психол., 1956, 29); Язик - це орган, що складається з м'язів. На його поверхні, як і в слизовій оболонці всієї ротової порожнини, є багато смакових рецепторів (Анат. і фізіол. люд., 1957, 92).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | рецептор | рецептори |
Родовий | рецептора | рецепторів |
Давальний | рецепторові, рецептору | рецепторам |
Знахідний | рецептор | рецептори |
Орудний | рецептором | рецепторами |
Місцевий | на/у рецепторі | на/у рецепторах |
Кличний | рецепторе | рецептори |