ритм-енд-блюз
РИТМ-ЕНД-БЛЮЗ, -у, ч. Урбанізована модифікація блюзу, що розвинулась на межі 30 – 40-х років 20-го ст. у негритянських гетто великих американських міст; представляє собою поєднання чистого блюзу і напружено-енергійного джазу; ритм-енд-блюз вирізняє екзальтованість та експресія, підсилення інструментального начала, більш швидкі темпи, енергійний ритм, що досягається чергуванням масивного та гучного удару на першій та третій долях з уривчастим сухим акцентом на другій та четвертій; ритм-енд-блюз виконував вокаліст у супроводі саксофона, гітари, фортепіано, контрабаса та ударних, пізніше у складі інструментів з'явилися електрогітари і електроорган; спів характеризувався емоційним напруженням, застосуванням фальцетного звучання, безперервним перегукуванням коротких рифів співака і саксофона.