таланити
ТАЛАНИТИ, ить, недок., безос., кому. Щасливо складатися (про життя, долю когось); щастити, фортунити. Грицькові справді не таланило. Все було йому якесь лихо: то в його коняку вкрадено, то віл здох (Гр., II, 1963, 345); Доярку та конюха називали запізніло закоханою парою. - Що ж, - відповідали купільчани, - хай їм. таланить у житті! (Рудь, Гомін.., 1959, 71).