тьмаритися
ТЬМАРИТИСЯ, риться; наказ. сп. тьмарся, тьмартеся; недок . 1. Ставати темним, темнішати. Тьмарилось сине небо. Над землею насувались тихою задумою присмерки (Вас., І, 1959, 267); Бордові хмари попеліли, тьмарились (Тют., Вир, 1964, 543); // перен. Втрачати яскравість, свіжість. Від.. побоїв поволі тьмарилася її [Уляни] здорова сільська краса (Тют., Вир, 1964, 7).
2. перен. Робитися смутним, похмурим. - А може, якось обійдеться, Дмитре? - тьмариться погляд у чоловіка (Стельмах, II, 1962, 323).
3. перен., перев. у сполуч. із сл. свідомість. Втрачати ясність, чіткість сприйняття; доходити до стану, близького до запаморочення. Свідомість тьмариться від болю.
Тьмариться в очах (в голові), безос.; Тьмариться в очах світ - хтось втрачає ясність, чіткість сприйняття; перебуває в стані, близькому до запаморочення. Хміль накочувався на нього хвилями. В голові то зовсім тьмарилось, то раптом дещо прояснювалось (Коз., Блискавка, 1962, 5); В Сашка вже боліли і ноги, і руки, і спина, в очах аж тьмарилося (Смолич, Світанок.., 1953, 33); Гарвасій вдивляється в риси знайомі, І раптом в очах йому тьмариться світ (Перв., II, 1958, 372).